Світ про Майдан

 

"В усі віки чоловіки починають війни, а жінки по тому їх оплакують", – каже британська фотохудожниця Анастасія Тейлор-Лінд.

Жінка осмислила це в Україні. Їй саме випало перебувати в Києві у розпал Революції гідності.

Професійне око раз-у-раз помічало незвичайні захисні костюми й обладунки, в яких чоловіки йшли на барикади.

Урешті-решт фотограф в Анастасії взяв гору – і британка серед покритої кіптявою вулиці Грушевського ставить світло, облаштовує тло, розміщує потрібну техніку та робить портрети сотень міських воїнів.

Однак через кілька днів на документалістку нахлинули нові о́брази – сотні дівчаток, жінок і бабусь несли квіти, щоб ушанувати полеглих.

Два примірники виданого в Лондоні розлогого фотоальбому "Портрети з чорного квадрата" про нещодавніх нас із вами зберігаються в Бібліотеці музею Майдану.

Окрім того, роботи Анастасії Тейлор-Лінд побачили сотні тисяч людей завдяки конференції TED. Запис її виступу протитрували в перекладі тридцятьма мовами.

Погляньте на гарних чоловіків і жінок в охопленій полум'ям столиці України 2014 року. Чоловіків, які воюють, і жінок, які тужать за загиблими.

Англійка назвала свій проект "Мужність і скорбота української революції".

 

Просимо повідомити, якщо знаєте когось із людей у "чорному квадраті".


 

Венесуельські guarimberos — “барикадники” — у своїй боротьбі використовують досвід нашого Майдану й не приховують цього. У протистоянні із силовиками, які захищають президента Ніколаса Мадуро, венесуельці озброюються "коктейлями Молотова" й захищаються щитами з підручних матеріалів. Вони влаштовують підпільні перегляди та обговорення фільму “Зима у вогні”. Його потай показували по всій Венесуелі, зокрема в книгарнях, університетах, щонайменше на одній міській площі й у мережі незалежного кіно. Після показу цієї стрічки відбуваються лекції та дискусії. Багато хто також поширює фільм у соціальних мережах. Про це повідомляє сайт "Новинарня".

“Цей фільм обов’язковий для перегляду. Усі венесуельці мають його побачити, особливо ті, хто стомився, особливо ті, хто майже втратив надію”, – написала венесуельська письменниця й акторка Ана Марія Симон у мережі Instagram. Її допис із викладеною афішею фільму "Winter on fire" про події українського Майдану вподобали понад 10 тисяч читачів.

Ось таку довідку про Євромайдан бразильський інтернет-портал UOL дав у статті про паралелі між революціями в Україні та Венесуелі:

 


 

Після референдуму в Каталонії про незалежність від Іспанії, який відбувся 1 жовтня 2017 року, але не визнаний жодною країною Європейського Союзу, його сподвижники зняли відео про паралелі між Євромайданом і мітингами за визнання результатів баскського волевиявлення.


 

За весь час Євромайдану на його сцені виступили сотні музикантів. Не лише з України, підтримку громадянській активності українців висловлювали й гості з закордону. Один із них, польський рок-музикант і політик Павел Кукіз, присвятив Україні пісню українською мовою.  

Відео цієї пісні в інтернеті за назвою "Доки живуть люди" або "Doky zhyvut' ludy", або "Póki żyją ludzie" можна знайти з логотипами різних польських телеканалів, що підтверджує широку підтримку серед поляків українського руху за демократію. Наступного року Кукіз балотувався у президенти Польщі. Зайняв третє місце.

Ще більше висвітлення в польських радіо- та телеканалах отримала після "Подай руку Україні" в виконанні познанського музиканта Кароля Куса та його польського-українського гурту "Taraka". 


 

"Команданте Ярош! Красно-чёрные крылья. Огненная ярость, зимняя герилья. Люто ветер вторит: страху — мораторий! Дозор несёт высотно Небесная сотня", — це приспів, який написав співак новосибірського рок-гурту "Калинов мост" Дмітрій Рєвякін. Виконує пісню з іншими сибіряками — реп-дуетом "25/17" із Омська. Показово, що ставлення до української революції в пісні — двояке, як і загалом у Росії. Репери не висловили підтримки київській герильї, тобто міській війні, але в блозі навели слова захвату, який на Майдані пережив їхній друг Рєвякін: "Телебачення Російської Федерації висвітлювало події в Києві й у всій Україні. З огляду на мою підозірливість до офіційних трактувань, я вирішив побачити все на свої очі й на початку лютого побував на Майдані. Мені важливо було спробувати розібратися в трагедії. Побачене і почуте, бесіди з повсталим народом вразили мене до нутра".